«Про Шевченка, про Тараса». Сценарій виховного заходу для учнів 4 класу

Сценарій виховного заходу

 для учнів 4 класу

Тема.

« Про Шевченка,  про Тараса»

Мета.

Вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України –           

Т. Г. Шевченка; формування культури мовлення через красу і багатство Шевченкового слова; виховання любові до рідного краю, його природи, до світлого образу Тараса Шевченка; викликати бажання у молодого покоління читати твори Кобзаря.

Обладнання.

Святково прибрана світлиця,у центрі сцени на стіні прикрашений рушником портрет Тараса Шевченка, вишиті рушники та серветки, хліб-сіль на вишитому рушнику, виставка творів Т. Г. Шевченка,  ілюстрації малюнків учнів до творів Т. Г. Шевченка, плакат із надписом:  « Про Шевченка,  про Тараса», вислови:

«І мене в сім’ї великій

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом.»

Т. Г. Шевченко

«І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.»

Т. Г. Шевченко

Вчитель:    У кожного народу є великі поети, письменники, яких знають всі:   

 дорослі і діти. Для українського народу таким поетом був Тарас Григорович Шевченко. Його ще називають великим Кобзарем, бо свою найкращу книгу він назвав «Кобзар».  Цього року, 9 березня, ми святкуємо  200 -  річчя від дня народження видатного мислителя, великого українського поета, художника, відомого усьому світові – Т. Г. Шевченка.

                                                     Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм

  пам'ять Шевченка!

  1-й учень :

«І мене в сім’ї великій

 В сім’ї вольній, новій,

 Не забудьте пом’янути

 Незлим, тихим словом.»

1838

                                                                   ДУМКА

Тече вода в синє море,

Та не витікає,

Шука козак свою долю,

А долі немає.

Пішов козак світ за очі;

Грає синє море,

Грає серце козацькеє,

А думка говорить:

«Куди ти йдеш, не спитавшись?

На кого покинув

Батька, неньку старенькую,

Молоду дівчину?

На чужині не ті люде —

Тяжко з ними жити!

Ні з ким буде поплакати,

Ні поговорити».

                                                    Сидить козак на тім боці,

Грає синє море.

Думав, доля зустрінеться —

Спіткалося горе.

А журавлі летять собі

Додому ключами.

Плаче козак — шляхи биті

Заросли тернами.

(Діти співають пісню) . 

Олесь Лупій «Рано, рано сонце встало»

Рано, рано сонце встало,

Україну привітало,

Побажало їй добра,

Усміхнулось до Дніпра,

до Дністра і до Дунаю,

до Шевченківського краю,

де живуть усі віки

Українці – козаки.              двічі

Рано, рано сонце встало,

Гарних діток привітало,

Побажало швидко встати

Та розумними зростати,

Шанувать свою родину

І любити Україну,

Бо вона у нас одна,

І дорожчої нема.               двічі

Сценка 1

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.)

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати:  Так, синочку, правда.  (Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї.)

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

Мати: Старайся, мій хлопчику. (гладить його по голові).

2-й учень :

Черкащина – батьківщина людини, яку знає весь цивілізований світ.  Людини, яка давно стала гордістю українського народу, виразником його дум, найзаповітніших мрій, співцем його краси, його любові й болю, журби і горя.

3-й учень:

9 березня 1814 року в селі Моринцях, в сім ’ї селянина-кріпака народився  Тарас Шевченко. Хлопчик ріс мовчазним, завжди чомусь замисленим. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що його  позвали «малим приблудою».

Сценка 2.

Ведуча.      В похилій хаті край села,                                     

                    Над ставом чистим і прозорим,

                    Життя Тарасику дала

                    Кріпачка-мати, вбита горем.

Ведуча. Багато років тому у невеликому селі Моринцях, недалеко від Черкас, в теплий весняний день народився маленький хлопчик - Тарасик.

( Тарас - підліток порається на подвір 'ї. входить Яринка з вузликом у руці.)

Яринка. Я на хвилинку забігла до тебе, ось твоя свитка, полатана вже.

Тарас  (бере свитку). Спасибі, Яринко, хоч ти мене не забуваєш.

Яринка. То давай я тобі ще й сорочку виперу, зашию.

Тарас. Не треба, я сам.

Яринка. Тарасику, а в тебе малюнки є? Покажи.

Тарас. Добре, тільки тобі сестричко, (показує дощечку з малюнками). Ось наша хата.

Яринка. Дуже схожа. Невже це ти сам? А чого ж на дощечці?

Тарас. Паперу не було. Дяк не давав. Обіцяв учити малювати. А...! хіба йому болить голова за мене? Тільки п'є та шмагає мене різками.

Яринка. І зараз? Яринка. (Тарас киває головою). То хай йому грець. Вертайся додому.

Тарас. А там що?(Яринка виходить, Тарас сідає і сидить зажурений, а ведуча говорить слова, неначе думки Тараса)   

 Ведучий. Нудно мені, тяжко, що маю робити?

                 Молитися Богу? Так думка не та.

                 Не рад би, єй Богу, не рад би журитись.

                 Та лихо спіткало, а я сирота.

                 Нема кому в світі порадоньки дати,

                 Нема з ким прокляту журбу розділить,

                 Ніхто не пригорне, як рідная мати.

                 Ніхто не спитає: що в тебе болить.

4-й учень:

Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку». Дивна це була наука. П’яниця-дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками.

5-й учень:

Та недовго тривала Тарасова наука. Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею померла мати.

6-й учень:

Невдовзі, після смерті матері, в 1825 році помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

7-й учень:

Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років і він з болем буде згадувати своє дитинство і вірш «Мені тринадцятий минало».

Сценка 3

Мені тринадцятий минало,

я пас ягнята за селом...

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені бог нічого!

І хлинули сльози,

Тяжкі сльозив

А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу,

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала.

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє...лани, гаї, сади.

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.

(З 'являється Тарас. Оксана вбралася у віночок)

 Тарас. Ти у вінку найкраща за всіх панянок у світі. А я тобі ще й чобітки справлю зі срібними підківками.

Оксана. Срібними?

Тарас. І золотими дзвіночками в закаблуках.

Оксана. Ще ні в кого таких не було.

Тарас. А в тебе будуть.

Оксана. За що їх справимо?

Тарас. Одіб'ємось від злиднів, тоді й усе буде, а по дзвіночках угадаю — ти

йдеш. (Оксана вибігає)

Тарас. Ми в купочці колись росли,

             Маленькими собі любились

            А матері на нас дивились,

            Та говорили, що колись

            Одружимо їх. Не вгадали,

            Старі зарані повмирали,

            А ми малими розійшлись

            Та вже не сходились ніколи.

Учень читає вірш на слова Тарас Шевченка

                                                   Боже, спаси, суди мене

 Ти по своїй волі.

 Молюсь, Господи, внуши їм

 Уст моїх глаголи,

 Бо на душу мою встали

 Сильнії чужії,

 Не зрять Бога над собою,

 Не знають, що діють.

 Боже, спаси, суди мене

 Ти по своїй волі.

 Молюсь, Господи, внуши їм

 Уст моїх глаголи...

                                                         А Бог мені помагає,

 Мене заступає

 І їм правдою своєю

 Вертає їх злая.

 Помолюся Господеві

 Серцем одиноким

 І на злих моїх погляну

 Незлим моїм оком.

 Помолюся Господеві

 Серцем одиноким

 І на злих моїх погляну

 Незлим моїм... оком.

                                                      Боже, спаси, суди мене

 Ти по своїй волі.

 Молюсь, Господи, внуши їм

 Уст моїх глаголи,

 Бо на душу мою встали

 Сильнії чужії,

 Не зрять Бога над собою,

 Не знають, що діють.

 8-й учень:

Не дивлячись на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

9-й учень:

Тарас наймитує, у вільний від роботи час читає і малює, а по закутках, щоб ніхто не бачив його горя,  плаче. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипнівського маляра. Маляр погоджується навчати хлопця малювати, однак пан Енгельгард забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

Сценка 4

Оксана.  Чом же ти плачеш? Ох, дурненький, Тарасе,  давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, ще й кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж ?

Тарас .  Еге ж, малярем.

Оксана. І ти розмалюєш нашу хату.

Тарас. Еге ж а всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем!

Оксана. Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята. Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питочки хочуть! Жени їх до води! 

(Діти біжать щасливі. )

10-й учень:

 Зустріч у Петербурзі із земляком – художником Сошенком різко змінила долю Тараса Григоровича. Він познайомився також із байкарем Гребінкою, художником Брюловим, Венеціановим, з поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі.

11-й учень:

Тарас Григорович виправдав їхні надії.  У 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малює портрети, картини, зарисовує пам’ятки минулого, робить ілюстрації до своїх віршів.

(діти співають пісню «Туман, туман долиною»на слова Т. Шевченка.)

Туман, туман долиною,

Добре жити з родиною.

А ще лучше за горою

З дружиною молодою.

Ой піду я темним гаєм,

Дружиноньки пошукаю.

Де ти? Де ти, озовися!

Прийди, серце, пригорнися.

Нумо, серце, лицятися

Та поїдем вінчатися,

Щоб не знали батько й мати,

Де ми будем ночувати.

Одружилась, заховалась,

Бодай була не кохалась.

Легше було б самій жити,

Як з тобою в світі битись.

12-й учень:  Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають «Захалявною».

13-й учень: Коли Т.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною.

14-й учень: Туга за рідною природою, рідним краєм звучить і у його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю. (діти співають пісню)

         Слова: Тарас Шевченко                                             Музика: Віктор Пашник

Вітер віє-повіває,

По полю гуляє.

На могилі кобзар сидить |

Та на кобзі грає.       | (2)

Кругом його степ, як море

Широке, синіє,

За могилою могила,      |

А він тілько мріє.      | (2)

                                                   Сивий ус, стару чуприну

Вітер розвіває,

То приляже та послуха,  |

Як кобзар співає.       | (2)

Вітер віє-повіває,

По полю гуляє.

На могилі кобзар сидить |

Та на кобзі грає.       | (2)

15-й учень:

Доля України завжди хвилювала Великого Кобзаря. Т. Шевченко вірить у краще майбутнє свого краю.

16-й учень:

9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце Великого  Українського  Кобзаря. Тіло Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Тарас Шевченко «Заповіт»

Як умру, то поховайте

 Мене на могилі,

 Серед степу широкого,

 На Вкраїні милій,

 Щоб лани широкополі,

 І Дніпро і кручі

 Було видно, було чути,

 Як реве ревучий.

 Як понесе з України

 У синєє море

 Кров ворожу...отоді я

 І лани,і гори –

 Все покину і полину

 До самого Бога

 Молитися... а до того

 Я не знаю Бога

 Поховайте та вставайте,

 Кайдани порвіте.

 І вражою злою кров'ю

 Волю окропіте.

 І мене в сім'ї великій,

 В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

 Незлим тихим словом.

 І помер Тарас...

 Неволя підрубала сили,

 Зашуміли сумно-сумно

 По Славуті хвилі.

 Попливли Дніпрові хвилі

 Аж у Синє море.

 Всьому світу гомоніли

 Про велике горе.

 Затужила Україна

 Плакала немало

 Як ховала свого сина

 Пісняра ховала.

 Насипали ту могилу

 В жалобі єдині,

 Щоб видніла, височіла

 По всій Україні.

 Спить Тарас, відпочиває

 Де шумить діброва.

 Нас до бою закликає

 Його мудре слово.

Вчитель: В день народження Т.Г. Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб запалити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні і цим висловити свою шану великому Кобзареві. А зараз ми позмагаємось, і доведемо своїми знаннями, що знаємо, пам’ятаємо творчість великого Кобзаря.

Бліц-опитування. (у змаганні беруть участь діти, гості і батьки).

           

1.     Хто автор цих слів? Продовжіть вірш. Не цурайтесь того слова, Що мати співала,… Як малого сповивала, З малим розмовляла. Тарас Шевченко
2.     Хто автор цих слів? Продовжіть вірш. І досі сниться: під горою Меж вербами та над водою Біленька хаточка… Сидить неначе й досі сивий дід, Коло хатиночки і бавить Хороше та кучеряве Своє маленькеє внуча.
3.     Хто автор цих слів? Продовжіть вірш. Село!І серце одпочине, Село на нашій Україні – Неначе писанка, село… Зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади, біліють хати, А на горі стоять палати, Неначе диво. А кругом…
4.     Хто автор цих слів? Продовжіть вірш. Тихо на дворі,  ні вітру, ні хмар, Ані шелесне верба височенька… Наша Оленка  Відкрила «Кобзар», вголос читає Тараса Шевченка. Вадим Скомаровський
5.     Чиї це слова? З якого оповідання? ---- А знаєш що, Грицю! Ось ти вибираєшся чумакувати, візьми й Тараса з собою. (це слова дідуся Тарасика. З оповідання Антіна Лотоцького «Малий Тарас чумакує»).
6.     Чиї це слова? З якого оповідання? --- Все робитиму для вас: воду носитиму, дрова колотиму, в школі прибиратиму, тільки дозвольте жити в школі і вчитись. (Оксана Іваненко «Тарас у наймах»).

7.      А зараз хвилинка-цікавинка.

Кожна команда отримувала завдання.

Знайти щось цікаве про сім’ю Тараса Шевченка.

(діти розповідають знайдений матеріал. )

 Отже, нагородження команд.

(діти співають пісню «Слово  Кобзаря »).

Слово  Кобзаря

Про Шевченка, про Тараса

Знаєш ти і я

Його любить й поважає

Вся наша рідня.

Скрізь поета шанували,

Навіть вороги змовкали           двічі

Як лунало

Слово Кобзаря

Обніміться, брати мої! –

Закликав Тарас,

Живіть в дружбі і любові.

Примиритись час.

Працьовиті і хоробрі,

Всі ми варті жити добре –

Вчить Шевченко,                      двічі

Мудрий наш Тарас

Вчитель:

 Шануймо геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам’ятаймо його заповіти.

Єднаймось, братаймось

Вкраїну любіте.

Свого не цураймось

Шевченкові діти.

Ми вдячно всі шануймо

Славного Тараса.

В сім'ї вольній пам'ятаймо

Бо він - гордість наша!

Закувала зозуленька

В зеленому гаї,

Заплакала дівчинонька —

Дружини немає.

А дівочі молодії

Веселії літа,

Як квіточки за водою,

Пливуть з сього світа.

Якби були батько, мати

Та були б багаті,

Було б кому полюбити,

Було б кому взяти.

А то нема, сиротою

Отак і загину,

Дівуючи в самотині

Де-небудь пі

Заходить жінка,

«І мене в сім’ї великій

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом.»

Т. Г. Шевченко

«І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.»

Т. Г. Шевченко

                                                     Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм

  пам'ять Шевченка!

Єднаймось, братаймось

Вкраїну любіте.

Свого не цураймось

Шевченкові діти.

Ми вдячно всі шануймо

Славного Тараса.

В сім'ї вольній пам'ятаймо

Бо він - гордість наша!